Пережили обстріли, бомбардування, відсутність їжі та води. Три рази попадали під обстріли, житло пошкоджене. Тремор рук не пропадає й досі.

Прокинулись о 4 ранку під звуки вибухів у місті.

Було розгублення, нерозуміння. Коли район, в якому ми проживаємо, обстрілювали 12 годин поспіль, людей виносили з палаючих будинків поранених, а швидка не могла приїхати через обстріл.

Серед постраждалих була тяжко поранена дитина 10 років, яка померла.

Дитина боялася, що мене не стане, бо його батько помер. Він боїться залишитися сам. У сина досі тремор рук.

Води не було, їжі та медикаментів теж. Все було зачинено. Хліба не бачили близько 2 тижнів, за водою треба було ходити близько 3 кілометрів. Купити їжу було ніде.