«У свої 14 років я не знала, як допомогти, а мої учні знають»

Війна… Дуже страшне слово, яке увійшло в моє життя коли мені було 14 років. Тоді, у 2014 році, будучи дитиною, я не надавала такого великого значення допомозі. Що я можу зробити? Підліток, яка навчається у 9 класі, не зупинить навалу окупантів, яка вдерлась на території моєї Батьківщини. 2022 рік, я вчителька у школі, працюю з дітками… Початок повномасштабного вторгнення, зруйновані будинки, смерті мирних людей, вибухи і невичерпна сила українських військових, які боронять землі моєї держави.

Ми з учнями плетемо сітки, організовуємо благодійні ярмарки для збору коштів на дрони, ініціюємо акції по збору смаколиків та теплих речей для військових, співпрацюємо з благодійними центрами передаючи дитячі малюнки. Неодноразово ми отримували подяки від героїв, які щитом стоять на кордонах України і в мене виникало питання: «За що вони дякують нам? Це ми повинні бути вдячні їм!» І ми вдячні, адже багато хто віддав власне життя за наше мирне майбутнє.

Так, це може бути малюнок від першокласника, де не каліграфічно написано «Дякую», але військовий буде носити цей малюнок в кишені біля серця і він грітиме йому душу. Завдяки благодійному ярмарку, ми зібрали кошти на дрон і передали його на Херсонщину. Згодом, воїни записали відео з вдячністю. Я бачила очі дітей під час перегляду ролика. В них була така гордість! Вони допомогли, внесли свою часточку у перемогу. Можливо, цей дрон врятує комусь життя. Подарунки від Святого Миколая для поранених військових. Діти їздили до лікарень Кривого Рогу і вітали солдатів солодкими подарунками. Мені здається, що тоді я чула думки учнів, в яких було безліч слів вдячності.

Звичайно, ми не зможемо зупинити цю війну, але кожна наша допомога, благодійна акція, сітка, донат пришвидшує перемогу України та дає можливість солдатам бути поруч зі своїми родинами. Навчайте цьому дітей, адже саме вони майбутнє нашої держави!