Після місяця війни я виїхала зі Слов’янська до Львова. Періодично приїжджаю додому подивитись, в якому стані мій будинок. Щоразу у Слов’янську чую обстріли, там дуже небезпечно. Я пам’ятаю, як на початку вторгнення з дитиною бігала в підвал, не готова поки знову таке переживати. 

Я дуже сумую за своїми батьками, які вже старенькі та залишаються вдома. Сподіваюсь, що дуже скоро повернусь додому й побачу батьків.