Я живу у Слов’янську. Тут тривають обстріли від початку війни. Я дуже хочу, щоб все це закінчилось. Вже немає сил переживати таке на пенсії. Перші місяці не було води та газу. Мені привозили гуманітарну допомогу. 

Багато людей у місті загинуло. Я часто сиджу у погребі. Страшно подумати, що може бути далі.

Коло мене немає нікого. Я відмовилась виїжджати з дітьми. Мене не залишають без допомоги, привозять продукти та воду. Сподіваюсь, що не загину у себе вдома, а дочекаюсь миру.