Я жила в Лисичанську, працювала на шахті. Війна мене застала на роботі. Вдома був син. Колективом ми почали готуватись до обстрілів. Я сказала сину, щоб він був у ванній. Потім я приїхала та забрала його до сховища. 

Обстріли були дуже сильними. Не було світла, води та газу. Було дуже страшно. 

Ми виїхали до Черкас під вибухи. Зараз з чоловіком працюємо, а син навчається. Я чекаю тільки миру. Сподіваюсь, що повернусь додому.