З роботи надіслали повідомлення, що виходити не потрібно. Так для мене почалась війна. У селі почались проблеми з бензином, але я заправила машину напередодні вторгнення. Не знаю, як я здогадалась. Люди все одно виїжджали. Їжа у мене була, бо я жила в селі. 

Після окупації продукти в магазинах закінчились. Росіяни завозили свій товар. Страшно було їх бачити на вулицях. Я хвилювалась за сина.

В село нічого не прилітало, але ракети постійно свистіли. Я виїхала через пів року, щоб мій син навчався в українській школі. Довелось їхати через Європу. Зараз з сином живемо в Києві. Тут нас підтримують наші рідні. Чекаємо на деокупацію та повернення додому.