Я працював, виховував дітей. Жив собі нормально та й горя не знав. У перший день війни почув вибухи. До села прилетів снаряд. У мене вісім дітей. Я дуже за них хвилююсь. У селі стріляють постійно. Я нікуди не виїжджав, бо родина була проти. Як буде, так і буде. 

Шокує те, що гинуть мирні люди. Зять загинув нещодавно, захищаючи країну. Дуже важко це переживати. 

Коли продуктів не було в магазинах, видавали гуманітарну допомогу. Зараз також є допомога. Мої рідні зараз за кордоном. Я дуже хочу, щоб настав мир.