Окупація почалась на початку березня. Росіяни заїхали на танках, я такого не очікувала. З родиною нікуди не виїжджала, чекала, коли визволять село. Були сильні обстріли, потужні вибухи ми чули постійно. Я жила в страху кожного дня. Ніхто не думав, що таке почнеться після вторгнення. Продуктів та ліків не було. Староста їздив за провізією до Берислава, люди йому замовляли, кому що було потрібно. Найбільше мене шокувало, що гинули люди під час бойових дій.

У селі розбиті хати, магазини, садки та школи. Багато горя накоїли росіяни. Я боялась, що вони до мене прийдуть, бо вони могли вчинити все, що завгодно. 

У жовтні ЗСУ звільнили село. Багато людей повернулись додому, але їхні хати були розграбовані. Росіяни забирали в основному побутову техніку. Зараз я чекаю на закінчення війни. Не знаю, коли це станеться. Сподіваюсь на мир та світле майбутнє.