Я працюю вчителем в селі. У перший день війни мені подзвонила директор та сказала, що до школи ніхто не йде, бо почалась війна. Я була шокована, не знала, що робити. Дітей потім навчала дистанційно. Обстріли тривали постійно. Запаси води та їжі у мене були. Перші місяці не працювали магазини та аптеки, не було газу та води. Через обстріли загинуло багато людей, це дуже страшно. Я виїжджала з села, потім повернулась додому. Мої рідні зараз зі мною, а ось чоловік на фронті захищає країну. За кордон я не поїду, бо не зможу жити не вдома. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться. Гадаю, що потрібно домовлятись.