Валентині з онуком пощастило виїхати з-під обстрілів. Вона і її діти втратили все своє майно. Вона і досі жахається сирен

Мені 64 роки. Живу одна. Біля мене син мешкав - він підприємець, вирощував хазяйство. Приїхали 14 березня росіяни. Кинули гранату в хату, і вона загорілася. Хотіли і мені гранату кинути в хату, в погріб, але менший син, який у мене в гостях був зі своєю сім’єю, почав їх просити. Вони нас пожаліли, бо дитина була в хаті. 

У полон забрали меншого сина і невістку. Ми про них п’ять днів взагалі нічого не чули. І вони виявилися аж у Каховці. А на другий день росіяни знову приїхали до нас. Ходили, щось перевіряли, шукали всюди. Що вони шукали? Не знаю. 

Заглядали і в погріб, і в гараж. І по городу ходили, і в машини зазирали. А тоді прострелили і трактор, і камери. Це страшно було.

Ми почули, що люди будуть виїжджати з сусіднього селища Архангельського. Сказали, що зранку будуть їхати колони. А до сусіда приїхали дочка з зятем. Він у них міський. Ми попросилися з ними. Вони вдвох їхали і взяли мене з онуком та ще одну жінку. Ми проїхали нормально. В Олександрівці подивилися наші паспорти і пропустили. Колона наша їхала, а наші три машини відстали. Тих, що поїхали направо, кажуть, розстріляли. А ми поїхали вліво і ще дожидалися машин. О другій годині дня до нас приєдналися ще декілька машин, і ми вже спокійно доїхали. 

Наші документи погоріли в хаті. А з моєї хати взагалі забрали і гроші, і документи, і невістчині документи, і сумочки, і телефони. Діти добиралися до Херсону. Розказували, що дуже страшно їхати було. Літали вертольоти, літаки, танки розбиті були. До Херсону діти добралися нормально. А звідти їх вивезли за гроші, вони заплатити дві тисячі. 

У нас було багато тварин, але їх собаки поїли. Там свині, корови ходили. Був хлопець один, який наглядав. Він і досі там живе. Казав, собаки порозривали всіх: індиків, курей, гусей, качок.

Я й досі жахаюся. Коли гуде сирена, то мене всю аж трясе. Я іноді витримую, а іноді таблетки п'ю. Бо я ж перенесла інсульт, і в мене досі є страх. Дивлюся телевізор і не розумію, що далі буде. Хоча б до Нового року війна закінчилася. Але вона, мабуть, поки ще не закінчиться. 

Хочеться, щоб майбутнє гарне було, щоб розквітала Україна.