У 2014 році нас війна не торкнулася, від нас це було дуже далеко. 24 лютого 2022-го ми чули вибухи, і коли все ближче бойові дії наближалися, то було страшно, ми не знали, що робити далі. Страшно, що не чуже напало, а своє. Багато людей з села виїхали, але багато вже повернулися. У селі був приліт: жінка загинула і троє ранених було.

Нам допомагають: кожного місяця дають допомогу. 

Поки що все добре, всі живі і здорові, а що буде далі - не знаємо. Раніше вірив тому, що по телевізору кажуть, а зараз вже не звертаю уваги на те, що вони говорять. Сидимо просто і чекаємо, коли війна закінчиться. Хочемо, щоб раніше.

Ми хочемо жити в Україні, ходити на роботу, не переживати, що на старість не буде пенсії.