Я жив у селі Безіменне. Зараз від нього нічого не залишилось. У селі дуже багато загинуло військових та мирних мешканців. Не було ні води, ні світла, ні продуктів. Я залишався вдома до останнього. 

Зараз я живу в селі Тамарине. Я відчуваю, як війна відбилась на моїй психіці, але я намагаюсь триматись. Моя дочка живе в Херсоні, там працює. 

У рідне село я вже ніколи не повернусь, там ніхто не живе. Я сподіваюсь на краще, що війн скоро закінчиться.