У мене є син, донька та онука. Нам було дуже важко в дев'яності роки минулого століття, але ми якось справлялися. Тепер у магазинах все є, а грошей нема.

Я працювала на заводі, але за станом здоров'я довелося піти, щоб не було астми. Наразі пенсія маленька, живеться важко, дуже важко.

У нас бомбили страшно, у підвалі було небезпечно ховатись, ми залишалися в будинку. Не можу сказати, що зараз почуваюся в безпеці. На щастя, за цей час моє помешкання не постраждало. Мрію, щоб усе було тихо та спокійно.