Я виїхав через дві години від початку війни. Дружина розбудила, сказала, що прилетіло у Генічеськ. Я був на Майдані, був мобілізований - розумів, що мені не можна залишатися. Два моїх сини – військові. Ми зібрали речі і з дружиною та дочкою приїхали у Снігурівку до мами.
Та незабаром селщие окупували. Були сильні обстріли. А 28 березня я виїжджав уже зі Снігурівки через блокпости. Дружину з донькою відправив у Німеччину, а сам жив у сватів. Мама виїхала зі Снігурівки у вересні.
Добре, що поїхала, бо згодом пошкодили її хату. Було мінометне влучання: побило вікна, паркани, собаку вбило. Якби вона там була, її могло б зачепити уламком. Уже після звільнення Снігурівки ми повернулися.
Мама на Великдень пішла святити паски. У двохсот метрах від церкви прилетіло дві ракети. На Снігурівську громаду у великодню ніч було випущено загалом десять ракет. Бідні люди там падали, черепиця летіла з церкви. Я швидко вдягнувся, зустрів маму і ми весь час сиділи у підвалі. А сьогодні вночі прилетіли шахеди.
Мої сини воюють. Хвилююсь за них. Молодший був у Бахмуті, і в Сєвєродонецьку, а старший працює в СБУ.
Найприємніші моменти – коли хлопці телефонують, і коли дружина з дочкою приїжджають. Мама теж повернулась з Німеччини, то ми тепер з нею вдвох порядки наводимо.
У нашому будинку на Арабатській Стрілці провели обшуки, тому що нас вважають бандерівцями і ворогами народу. Все вивезли, всю техніку, комп'ютери, від машини ключі забрали. Поселили там якихось колаборантів.
Майже всі вчителі там колаборанти. Це страшні люди. Погрожують людям, які не хочуть відправляти дітей у російські школи, забрати дітей і позбавити батьків батьківських прав.
Я хочу повернутися працювати у школу. Я вчитель історії. Уявіть собі як потрібно перевиховувати дітей, щоб ростити з них патріотів. Моя дружина – вчитель молодших класів. Мрію повернутися додому, повиганяти колаборантів і розбудовувати Україну. Найбільша мрія, щоб скоріше закінчилася війна.
