Донченко Маїна, учениця 9 класу Щербанівського ліцею Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ярощук Марина Валеріївна

Чому бути українкою - це моя суперсила?

Я українка. Народилася і живу в Україні все життя. Мої батьки - українці, дідусі і бабусі - українці. Я пишаюся тим, що живу в найкращій у світі країні. Моя гордість не має меж, а те, що я українка, звучить велично. Окрім того, на фоні повномасштабного вторгнення східного сусіда до українських земель, зараз дуже модно бути української крові.

Українці не лише згуртувалися самі, а й об’єднали навколо себе інші країни.

Ще до недавна мені навіть і на думку не спало б, що сьогодні буду так пишатися своєю рідною країною, міцним і мужнім народом. Я з гордістю схиляю голову перед українською незламністю, сміливістю та силою духу. Нам, молодому поколінню, і досі за майже два роки війни невідомо усієї правди про неї.

Я не завжди розумію, де брехня і фейк, але я бачила, як війна об’єднала людей, щоб захистити нашу країну.

Українці - це сильна нація, яка має гострі відчуття справедливості. Мені хочеться порівняти український народ  з працьовитими бджілками, бо ми - українці, працюємо наче бджоли, об’єднані в одну націю наче в рій, ми нікого не чіпаємо, доки не зачепить наш дім, ми як і бджоли дуже працьовиті, коли нам загрожує небезпека гуртуємося і захищаємося разом. Для того, щоб перемагати – треба перестати боятися, не боятися говорити правду, бо мовчання вбиває.

У нашої країни злий, жорстокий і підступний ворог. Наше життя змінилося назавжди. Ми - діти, стали за одну мить дорослішими, серйознішими, з глибокими думками. У нас вкрали дитинство, спокій і мирне небо.

Але хай там як, а ми маємо потужну силу – це ЗСУ - захисники та захисниці України, які щодня роблять свою важку роботу, звільняють від кривавих рук окупанта сотні тисяч кілометрів рідної України, ціною власного життя.

Я - частина своєї нації, частина гордого українського народу, що бореться за свою державу, своє світле, вільне і мирне завтра. І уже сьогодні, з впевненістю, я можу сказати, що моя суперсила полягає в моїй генетичній приналежності до величної, гордої, вільної духом нації українців.

Я хочу більше знати про закони нашої країни, їх виникнення, історію України. Намагаюсь вчитись гарно, щоб своїми знаннями допомагати піднімати економіку країни. Не бути байдужими і докладати якомога більше зусиль на користь України.

В школі ми виготовляли маскувальні сітки, малювали плакати, створювали обереги, на прапорі України намалювали Пресвяту Богородицю для наших захисників і захисниць, щоб оберігала кожного і кожну з них.

Я вірила і продовжую вірити в нашу перемогу, ми обов’язково переможемо. Слава Україні!!!