Ми з села Костянтинівка Пологівського району: в мене жінка і дитина дворічна. Жили ми гарно, і раптом прийшов «руський мір». Нам довелося переїхати, тому що там зараз неможливо проживати.

У нас маленька дитина, а продуктів не було, бо магазини пограбували. Ні світла, ні води - і ми вирішили звідти виїхати. А батьки жінки там і досі проживають.

Спочатку ми подумали, що все це ненадовго, а коли вже орки добралися до нашого села, тоді ми все побачили на власні очі, і все відчули.

Було дуже страшно виїжджати, проїжджати всі блокпости. Ми за 50 кілометрів проїхали 12 блокпостів рашистських: страшно з дитиною було їхати. 

Тут нам почали допомагати, дають різну допомогу. Різні фонди. Та і все. Я працюю зараз в Метінвесті. Будемо тут поки жити, а далі - побачимо.

Думаю, що до зими все завершиться. І ми з’їздимо в своє село й побачимо батьків.