Мені 45 років. Я з села Снігурівського району. Ми зранку вибухи почули, так і дізналися про початок війни. Все шокувало. Шокує те, що росіяни зробили з Бучею, Ірпенем, Маріуполем та іншими містами. У нас в селі є щось своє, тож окупацію якось пережили. 

Мій чоловік воює, дуже переживаємо за нього. Я чекаю і молюся кожного дня, щоб швидше була перемога. Мені зараз головне - щоб закінчилася війна і чоловік повернувся додому живий і здоровий, щоб діти наші жили без війни.