З 2014 року війна крокує за Дмитром - від дому до дому, від болю до болю. Авдіївка, Опитне, Добропілля, Новосамарське - кожне з цих місць залишило в його памʼяті слід обстрілів, виживання і втрат. Він бачив, як над головою летять російські снаряди, як місто занурюється у темряву без світла і води, як буржуйка стає єдиною кухнею, а посадки - місцем, де залишаються тіла. Але навіть після всього пережитого Дмитро не зламався. Вже вп’яте він починає все з нуля - тепер у Полтаві. Тут - працює, допомагає іншим і не втрачає віри: в себе, в країну і перемогу.