Швейне виробництво Ольги Чабанової – одне з 80 підприємств, релокованих на Дніпропетровщину із зони бойових дій. Тепер переселенці працюють у двох цехах – у Криничках та Кам’янському, але не полишають надії повернутися разом з бізнесом додому, на Луганщину – після її деокупації. Матеріал Радіо Свобода.
Світлана Циганок – із тих співробітників, кого набирали уже з місцевих, у Кам’янському. Вона – швачка з понад 20-річним досвідом. Працювала і в ательє, і з індивідуальними замовленнями. Роботу на релокованому підприємстві знайшла через центр зайнятості. Працює вже рік.
Світлана Циганок за роботою
«Я цю роботу дуже люблю, це моє – по життю. Шили й літні робочі костюми, і зимові. Все – для рятувальників. Найскладніше – коли вперше щось починаєш шити. Ніби і знаєш, але доводиться пороти. А як руку наб’єш, то вже все йде добре. Є легка робота, а є важка на руки, тканина важка, ватин, проклейки. Багато нюансів – липучки, патики, щоб світловідбивна лінія збіглася… Нескладне, але забарне. Зарплата, звісно, залежить від виконаних обсягів роботи», – розповіла Світлана.
Атмосфера у колективі, говорить швачка, невимушена й дружня. Тих, хто залишився без дому через війну, намагаються підтримувати.
«У нас спокійно, тихо, мирно. Спершу сприймали дівчат як переселенок, а зараз уже всі як свої», – каже вона.
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
.png "Імена")
