Історії, які ви нам довірили
Через бойові дії та обстріли я давно злягла, ледве ходжу. Такий жах переживали, що я вам передати не можу! Дуже важко нам було. Я злякалася, коли були обстріли, і мене неначе паралізувало.
Поки я лежала в лікарні, через морози в будинку лопнули труби, я залишилася без тепла, газу та води.
Я живу сама, сина немає, помер. Він мав рак нирки. Є і в мене онкологія, але я нічого не можу зробити. До найближчої лікарні їхати більш ніж годину, а в нас у Тоненькому немає медпункту і немає аптек…
У нас ніби час зупинився, і ми вранці не знаємо, чи є в селі хтось, крім нас.
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
Інші історії
