Ми почули вибухи з четвертої ранку і одразу зрозуміли, що відбувається. Були проблеми з їжею і ліками, але якось виживали. Ділилися, допомагали одне одному. Різні моменти були. 

Виїхали ми з Дружківки, коли стало дуже страшно. У нас діти, тому після вибуху ми вирішили виїхати. Був страх, що може статися щось із моїми дітьми та батьками. І був жаль за весь народ, який зараз таке відчуває. Це дуже страшно.