Павлуненко Єлизавета, 9 клас
Харківський ліцей №3
Вчитель, що надихнув написання есе: Гриценко Світлана Іванівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

На теренах Східної Європи ще на початку ІХ ст. почав своє життя народ, пізніше відомий світові як «українці». З того часу багато змінилось, народ перетворився у націю та побудував свій світ. Але, дещо залишається незмінним завжди – палке прагнення українців до волі та свободи на своїй землі.

За все своє життя українські землі багато разів «переходили» до володінь інших країн, які прагнули прибрати українські землі та стерти Україну та український народ з історії. Люди страждали через те, що вони вважали себе етнічними українцями та намагались зберегти свою ідентичність. Але, попри все, продовжували свою боротьбу за волю. Незважаючи ні на що, люди писали вірші, співали пісні, які зараз ми всі добре знаємо, як наші символи. Звичайно, випробування, які українці проходили і проходять зараз - це жахіття, але чи існувала б в нас така цікава культурна та історична спадщина, якщо б в нас не було, що розповісти та передати наступним поколінням?

Зараз, читаючи твори Івана Петровича Котляревського, аналізуючи їх, я помічаю тонке почуття гумору, за яким ховається правда того часу, читаючи Тараса Григоровича Шевченка – відчуваю біль тогочасного українського народу, а слухаючи безсмертний вірш Володимира Миколайовича Сосюри «Любіть Україну» - розумію, що українці до безтями кохають свою країну.

Як би не було тяжко українським просвітителям, яких тоді, як і багатьох, позбавляли елементарних речей та контролювали кожне їх слово, вони все одно, попри все, намагались доносити світу правду про Україну та українців. І в них виходило! Не дарма, зараз, слава українських письменників та музикантівшириться навіть найвіддаленішими куточками світу!

Коли народ стає нацією? Не тільки, коли він має спільну історію та культуру, а коли людей поєднують єдині цінності та єдина мета. У минулому українців завжди поєднувала жага до свободи та волі, створення своєї незалежної держави.

На жаль, і сьогодні така боротьба триває - 24 лютого 2022 року в наш дім прийшла велика війна. Через це, про існування нашої країни миттєво стало відомо всім на планеті.Україна стала символом стійкості для всього світу, та показала силу і дух нашого народу, як нації, хто ми є насправді. Люди зі всього світу почали цікавитися нашою історією, культурою, мовою. Навіть під час війни наші міста відвідують і відомі, і прості люди, які раніше навіть не думали про наше існування. Документальні фільми та передачі про те, що відбувається зараз в Україні, є популярними у всьому світі.

Яке ж було їх здивування, коли всі дізналися про значущій вклад українців у зручність нашого повсякденного життя! Та й справді, мало хто навіть серед українців знав, що гелікоптер вигадав киянин,а першу у світі вакцину від чуми - одесит! Навіть під час війни українці виборюють перемогу не тільки на полі бою.Наприклад, українську розробку – біонічну руку - визнали одним з найкращих винаходів 2022 року за версією журналу Time, а нашим пораненим воїнам вона рятує життя.

Саме в темні часи людина здатна показати свою слабкість та здатися, чи свою силу та перемогти. Світ визнав, що не чекав нашого супротиву такого рівня, як ми змогли показати. І саме під час війни кожен українець відчув себе часточкою єдиного цілого, великого цілого. Ми вперто, днем за днем, продовжуємо виборювати своє право на життя, на кожен клаптик нашої землі.

Так все-ж-таки, чому бути українкою – це моя супер-сила? Я неодноразово думала про це, і ось нарешті зрозуміла! Я пишаюся своєю країною, яка має таку дивовижну історію, я люблю нашу дивовижну природу, я із задоволенням вивчаю нашу літературу та культуру, я пишаюся вами, моїми всесвітньовідомими земляками!

І я дуже хочу, щоб слава нашій нації з кожним днем неслася світом! І в тому моя супер-сила, що я належу до такого славетного, вільного народу, а тому вважаю, що мені все під силу!