Зоря Христина, 9 клас
Комунальний заклад «Вінницький ліцей №29»
Вчитель, що надихнув на написання есе: Столбецька Наталя Дмитрівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Я українка! Я народилась та живу на цій землі п’ятнадцять років! Мої предки були українцями, і я є частиною цієї дивовижної нації.

Наша країна – це вільна, демократична держава. Вона знаходиться в центрі Європи та вже є кандидатом до вступу в Європейський Союз! Історія нашої Батьківщини є величезною та насиченою різними подіями. Вони були як і світлими, яскравими та сповненими щастя, так і неймовірно важкими та жорстокими. Україна з найдавніших часів боролася за свою незалежність.

За часів Київської Русі ми були найвеличнішою державою, але через міжусобні сутички князів за території наша держава мала етапи занепаду. Маючи прекрасну мову, збагачену культуру, свою релігію, ми були позбавлені національного розвитку. Нас змушували змінити православ’я на католицизм, розмовляти польською, німецькою, російською мовами, а рідну, українську, змушували забути.

Звісно, наш народ не з покірних та мовчазних, тому всі ці роки відбувались революції, повстання, перевороти, виступи, національно-визвольна війна та інші події, які підіймали дух народу.

З 24 лютого 2022 року в Україні триває жорстока повномасштабна війна. Саме з її початком ми почали більше цінувати, відчули гордість, що ми є українцями! Для багатьох стало шоком те, як ми проявили свою єдність та нездоланність!

Як саме? Хтось залишається в Україні та допомагає: волонтерить, плете сітки, проводить збори коштів для військових. Хтось виїхав за кордон, але і там не сидить, склавши руки! Працює, спілкується, піднімає питання війни в Україні. Нам потрібна увага ззовні, тому українці виходять на протести, мітинги, розповсюджують жахливі, але правдиві новини у соцмережах.

Але серцем нашої Батьківщини є військові! Це герої, які борються за нашу свободу та мир у майбутньому! Поки ми є, наша Земля живе! Кожен із нас потрібний для Перемоги, кожен на своєму місці! Навіть якщо ви просто школяр, також можете наближати Україну до Перемоги! Не мовчіть, виходьте, по можливості, на мітинги та протести. А головне, не забувайте, що у нас триває війна, вона не закінчилась, щодня втрачаємо безліч життів та страждають невинні люди.

Нещодавно я гостро відчула цю проблему. Загиблого військового везли через живий коридор, а деякі перехожі навіть не звернули увагу на це та продовжили займатися своїми справами. Невже ви забули, що саме ці люди відають своє життя заради вас?! Вони повинні залишати своїх батьків, братів, сестер, кохану дружину або чоловіка, малих дітей, друзів та щодня розуміти, що їхнє життя тримається на ниточці. А як боляче чути, що загинули зовсім молоді хлопці чи дівчата, у яких все було попереду! Тому, прошу вас, не будьте байдужими!

Я дуже рада, що більша частина населення перейшла на українську мову, як би їм складно не було. Всі фільми та серіали випускаються та будуть випускатися українською. А скільки нових талановитих співаків та музичних груп з’явилося за цей час. Пишаюся цими людьми! Пишаюсь своєю Україною!

Нашу незламність та жагу до свободи побачив уже весь світ. Тому мене заполоняє гордість за те, що я українка. Згодна, нам дуже нелегко споконвіку, але сподіваюсь, що ці страждання скоро закінчаться, а ми та наші нащадки зможуть жити у вільній країні без тривог та страху.