Король Валерія, 9 клас, Великояромирський ліцей Городоцької міської ради Хмельницької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Пипа Ганна Леонідівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

У Старокостянтинові знову тривога. Маленька Соломійка, притискаючи до себе улюблену іграшку,щодуху мчить в коридор. Мама досмажує деруни.

...Донецька нічка, окопна свічка…

І ворогам всім лютим назло

Стали солдати колядувати:

«Христос родився! Славімо його!

На вулиці  мороз, під ногами скрипить сніг.  Україна колядує! Колядує вся земля! В небі ангели співають, прославляючи Христа.

Ми ходимо від хати до хати рідним селом. Несемо людям благу звістку,а натомість маємо щедрі гостинці-гроші для ЗСУ.

Ми підходимо до просторого обійстя під лісом. Тут багато різних будівель, добудов, садок, бруківка… Видно, що господар має золоті руки. Мав… Вже більше року господиня живе сама. Навідують син з невісткою та онучкою.

Як людина переживає втрату  когось із близьких?

Брати-одчайдухи… 1968 року  - старший  Микита і 1974- молодший, Макар.

Звістка про повномасштабне вторгнення застала їх у Німеччині. Не вагались: зразу ж додому. У військкомат. Біла Церква. Рівне. В тилу?  Ні,на передок!

Вугледар. Лісова  посадка. Від серпня стояли на цих позиціях. Ходили знайомою стежкою у наряд.

24 січня 2023 року. Ще зранку почав гатити танк. Снаряд вцілив у дерево, уламки зрикошетили. Брати були поряд. У Микити на очах загинув молодший брат. Миттєво.

…Того, що суджено, боятися не треба,

Боюсь неправедно прожити на землі….

Стабпункт… Дніпро…Вінниця. Операція. Реабілітація. Це шлях старшого брата. Макар же залишився навічно на Донеччині. Офіційна влада не визнає його загиблим . Нема тіла - не герой.

Маленька Софійка дивиться на портрет дідуся, обіймає його маленькими рученятами.

…Колись він був малим шибайголовою, халамидником, зірвиголовою.

Бабця Янтошка прив’язувала його до ліжка ,аби не втік і не натворив збитків.

В одинадцятирічному віці, під час катання на лижах, сталась біда. Лижна палка пробила шию, два міліметри не дійшла до сонної артерії. Бог беріг його для інших пригод і подвигів.

Далі прийшло бажання вчитись грі на трубі. Виліз на хату і грозився, що не злізе, доки не куплять інструмент. Мусили погодитись на умови сина.

Ризик - це була його стихія, його суть. У 1994 році повернувся зі складу миротворчої місії ООН в Косово (Югославія). Доля сміливих любить .

Цвіте сад, розливається повінню-цвітом рожевим, білим, червоним.

Пахне ліс опеньками, лисичками, білими грибами.

Шумлять граби, берези, дуби віковічну свою пісню.

Мир і спокій, яким ми завдячуємо нашим полеглим героям .

Майорить жовто-блакитний прапор поряд із червоно-чорним.

«Я хочу жити вільно тут, на своїй землі. Я тут ґазда. Це мої гори». Так говорив Олекса Довбуш.

Дихає земля українська духом волелюбства.

Дорогою ціною дається нам поступ у прийдешнє.

Сусід-ворог зазіхає, плани складає. А нам своє робить.

Бог не виїхав з України .

З нами віра, армія, мова.

Це наш вибір.

Наша дорога.

Господь заповів нам жити на землі хліборобів.

Якщо з нами Бог , то хто проти нас ?