У Рубіжному я опинилась в окупації. В місті було багато чеченців, тож я боялась виходити на вулицю. Швиденько вибігала, аби набрати снігу, та поверталась додому. Не було води, тож доводилось знаходити вихід. Світла та газу також не було. Через обстріли не працювали магазини та аптеки. Кожного дня було страшно залишатись. Я чекала, що постріляють, та все стихне. Після того як у квартиру прилетів снаряд, зрозуміла, що небезпека зовсім поруч. 

Я виїхала до Дніпропетровської області. Село моєї мами деокупували, тож вдалось її евакуювати. Зараз ми живемо разом. Чекаємо тільки миру. Мого будинку немає, село мами знищене. Як воно буде далі, я не знаю. Вірю в краще - от і все.