Війна мене застала вдома. Я жила на лінії зіткнення. Не здивувалась обстрілам, але не очікувала вторгнення. Почали летіти снаряди, мені довелось ховатись у підвалі. З чоловіком постійно боялись, що влучить. Не було води, світла й газу. Продукти привозили волонтери. У моєму погребі була картопля та закрутки. На вулицю я не виходила. Було страшно через постійний вибухи. 

З селища мене з чоловіком вивезли волонтери. Зараз живу у чужому житлі. Досі не можу звикнути до таких змін. Мені шкода, що гинуть наші хлопці. Треба зупиняти війну.