У перший день війни мені стало страшно. Потім я звикла до обстрілів, деякий час прожила у сусідньому селі. Коли я повернулась до Миколаївки, побачила вибиті вікна у моїй квартирі. Виявилось, що снаряд прилетів у будинок сусіда. Я позабивала вікна плівкою. З онуком намагаємось жити далі. 

Я чекаю миру, бо мій син воює. Дуже за нього хвилююсь та хочу, аби він повернувся живим і здоровим.