Я навчався у Маріуполі, а жив у Новогнатівці. Обстріли почалися з перших днів війни. Двадцять п’ятого лютого прийшли росіяни й шукали наших військових. Перевірили документи та пішли. Я залишався з родиною місяць в окупації. Без світла, тепла та газу виживати було важко. Потім до мене приїхала тітка і вивезла мене до Докучаєвська, а вже звідти – до Мангуша. Там я сів на евакуаційний автобус до Бердянська, а звідти виїхав до Запоріжжя.
Найбільше мене шокувало, наскільки росіяни дикі люди. Вони вбивали та грабували людей.
Я не хочу, аби росіяни були у моїй країні. Сподіваюсь, що після перемоги повернусь до Маріуполя та відновлюватиму українську культуру на Донеччині.