Я жила в Оріхові. Після початку війни почали літати ракети. не стало води, світла й газу. Було дуже страшно, але я не виїжджала, боялась залишити будинок. Не могла покинути стареньку маму. Ми сиділи під обстрілами та чекали, коли все закінчиться. Першого травня пішли на кладовище поминати рідних. У цей час у мій будинок прилетів снаряд. Після цього я з мамою виїхала. Зараз живемо у Запоріжжі. Думаю, війна буде ще довго. Хотілося б побачити мирне небо над головою. Чекаю цього кожного дня.