У перший день війни я була вдома. Зателефонувала дочка і сказала, що почалася війна. Стало страшно. Я поїхала в село до дочки, щоб бути поруч із родиною. Пізніше я повернулася додому. У місті почалися обстріли, і з часом здоров'я стало погіршуватися. Виїжджати я нікуди не збираюсь. Живу вдома, слухаю вибухи. 

Я не очікувала від росіян такого. Як вони могли на нас напасти? Батьки пережили війну, а тепер переживаю її я.

Кожен день я боюся за життя своїх дітей і онуків. Зараз чекаю миру і сподіваюся, що війна скоро закінчиться.