Я жила в Покровську. Спочатку ми намагалися триматися, сподівалися, що все швидко закінчиться, але обстріли стали частиною повсякденного життя. Снаряди літали над будинками майже щодня, а іноді ракети влучали прямо в житлові квартали. 

Води не було, доводилося набирати де доведеться або чекати, коли привезуть. Магазини та аптеки майже не працювали. 

В якийсь момент прийшло відчуття, що треба просто їхати. Я зібрала документи, кілька речей і виїхала до Черкас. Дуже хочу додому. У Покровськ, де все знайоме, де кожна вулиця пов'язана. Серце розривається від того, що залишилась без нічого. У мене немає ніяких мрій. Просто хочу, щоб все було так, як раніше.