Ми жили в Покровську: я, чоловік, дочка і онуки. Обстріли почалися не відразу, але з часом стали все ближче. Кілька разів прилітало так, що вікна ледь не винесло. Одного разу осколками зачепило нашу квартиру, посікло стіни. 

Мені було дуже шкода школу, в якій навчались мої діти та онуки. Будівля повністю зруйнована. 

З ліками було важко. В аптеках майже нічого не залишилося, а нам вони були потрібні постійно. 

Ми зібрали найнеобхідніше і виїхали до Чигирина. Грошей постійно не вистачає, бо все йде на житло, продукти і ліки. Ми просто живемо далі, тримаємося разом і сподіваємося, що одного разу зможемо повернутися додому, коли там знову стане безпечно.