Я постійно ночувала у підвалі. Після початку війни у Гуляйполі були прильоті снарядів. Ніколи не думала, що таке станеться. Я бігала з будинку в підвал, коли прилетіло поряд з моїм будинком, я дуже злякалась. У місті не було води, світла й газу.

Довелось виїхати, щоб вижити. Я чекала ранку, аби закінчились обстріли. 

Зараз живу в Запорізькій області. Мене з родиною прихистили добрі люди. Мене шокувало, що багато людей не розуміють, що таке війна. Багато хто переселенців не підтримує. Як жити далі, я не знаю. Під час обстрілів я постійно лякаюсь. Майбутнього поки не бачу.