Я жила в Оріховському районі. Село почали дуже бомбити після вторгнення. Я сиділа в погребі. Не було води й світла. Їжа у мене була, бо є свій город. Воду я шукала в людей, потім почали завозити. Я боялась за дітей. Не розуміла, як їх врятувати. Мої онуки були налякані. 

Я з родиною виїхала до Запоріжжя. Моя донька сказала, що треба евакуюватись. Зараз живу у неї. Щодня я згадую рідне село. Зараз їздити туди небезпечно. Сподіваюсь, що повернусь додому після перемоги.