Війна мене застала у Дружківці. Над містом почали пролітати крилаті ракети, у мене від страху підіймалось волосся на голові. Снаряди й ракети прилітали і в Дружківку, і в села на околицях міста. Зараз їх стерли майже вщент. 

Газу та води у місті не було декілька місяців. Я збудувала собі піч. Як могла, так і готувала їжу. Також у мене було укриття.

Зараз у мене проблеми зі здоров’ям. Нервова система не витримує такого напруження. У мене старенька мати, я не можу з нею подолати дальню дорогу та виїхати з міста. 

Я сподіваюсь лише на завершення війни. Нам всім потрібен мир.