Пенсіонерка Надія Гейко згадує про мирний час, тоді було набагато легше. Нині доводиться виживати в умовах війни на маленьку пенсію. Поруч живуть діти, і коли починався обстріл, вона бігла до них, щоб заспокоїти онуків. Навіть повітря було особливе після першого обстрілу.

Її три сестри залишилися у непідконтрольній Горлівці. Вони не бачилися вже сім років. Після перенесених бомбардувань почало хворіти серце та стрибає тиск. Найбільше вона мріє про те, щоб закінчилася війна та настав мир.