Війна застала Наталю Василівну вдома, під час того, як вона збиралася на роботу. Російські солдати, постійні обстріли, життя у підвалі, відсутність газу, світла, води, тепла підштовхнули жінку виїжджати з рідного Маріуполя. Наталія Василівна була шокована побаченим під час евакуації: будинки, що горять, трупи мирних жителів на вулицях. Зі сльозами на очах згадує про смерть батька в рідному місті. Серце жінки розривається від того, що не змогла вивезти батьків вчасно. Як із цим жити далі, не знає. У вціліле житло планує повернутися лише у разі перемоги України.
.png "Імена")
