Я з міста Авдіївки. Мій чоловік – інвалід другої групи. Наразі ми виїхали, перебуваємо в Дніпропетровській області. 

Я перший день війни не тільки запам’ятала, я досі від цього не можу відійти. Ми страшне пережили: і обстріли були, і трупи. У мене на очах ногу дівчині 20-річній відірвало, це був просто жах.

Мені було дуже важко. У мого чоловіка - психічне захворювання. Він не хотів виїжджати і мене тримав, я не могла його кинути. 

Ми вибралися завдяки нашим родичам. За великі гроші приїхали люди і забрали нас.

Дуже погано на нас війна вплинула. Війна і голод – це найгірше. Ми залишилися без житла, без усього нажитого. Але найголовніше, що ми живі.

Я справляюся зі своїми психологічними проблемами, ще й інших підтримую. Зі мною багато людей працює з Бахмуту. Ми намагаємося одне одного підтримувати.