Лідія Фомінічна рано овдовіла, сама піднімала на ноги чотирьох дітей. І на пенсії їй спокійно пожити не довелося - грянула війна. Але оптимізму цієї жінки можна тільки позаздрити.
У 2014 році так сильно бомбили, що ми покидали кіз, курей і поїхали до доньки в Дніпро. Повернулися через п'ять днів.
Коли через нас снаряди летіли, ми в підвалі ховалися. Сиділи з трьома доньками і двома онуками, тряслися від страху. Як згадаю, досі мороз по шкірі. Багато здоров'я тоді пішло.
Мені все життя було важко. Я рано залишилася вдовою з чотирма дітьми, тепер пенсія мізерна за 40 років стажу, але сумувати не можна. Все одно треба жити і посміхатися, щоб всі заздрили.
Добре нам Рінат Ахметов допомагав, спасибі йому велике. Дуже багато добра він людям зробив.
Я хочу, щоб скінчилася ця війна і відкрили дорогу на Донецьк. Мої онуки професійно займаються футболом, хочеться ще для них пожити і побачити, як у нас в країні хоч трохи розвидніється.
.png "Імена")
