З минулого щасливого життя у родини Марії залишилося хіба що фото власної квартири.
Коли почалась війна, я була вдома і збирала чоловіка на роботу. В той день ми бачили, як запускають ракети по Україні.
Ми прожили в окупації півтора місяці, і з кожним днем життя ставало складнішим. У магазинах були шалені черги: навіть за хлібом треба було стояти дві-три години. У місті була відсутня питна вода, а з маленькою дитиною, самі розумієте, – це жах.
Потім ми виїхали на підконтрольну Україні територію: проїхали повз безліч блокпостів цих нелюдей. Із собою взяли лише фото квартири, на яку ми довго збирали кошти, і змушені були покинути через російських загарбників. Наші батьки залишилися в окупації, я кожен день переживаю за них.
Зараз я у декретній відпустці. З роботою проблеми, бо дитину не хочуть брати в дитячий садок, тож поки я доглядаю малюка.
