Пенсіонерка Валентина Дикая згадує, наскільки добре вони жили з чоловіком, до початку військових дій: працювали, зустрічалися з друзями, їздили в гості. Більшість друзів та рідні жінки живуть у прилеглому Докучаєвську. Там же поховані і її близькі. Але зараз, поїхати туди не виходить, бо це вже непідконтрольна територія.

Валентина Павлівна, зі сльозами на очах, згадує обстріли у своєму селі. Її чоловік лежав паралізований, коли над їхнім будинком пролітали снаряди. Спустити його в підвал вона не могла, тому всі страшні бомбардування, вони перечікували в туалеті.

Каже – великою підтримкою у важкий час була гуманітарна допомога від фонду Ріната Ахметова.