Мені 63 роки, я зі Снігурівки. Війна застала мене вночі вдома.
Ми місяць пробули в окупації, у нас не було нічого: ні світла, ні води, ні газу. Потім було поранення. Нас вивезли в Миколаїв на «швидкій».
Ми дуже постраждали від війни: усе розтаскали і росіяни, і наші. У мене було два великі магазини - звідти все винесли. Весь товар я брала під реалізацію, тому тепер у мене багато боргів, я звернулась до суду. Повинен же бути якийсь закон, я ж не сама це спричинила – у мене все відібрали.
Я все життя пропрацювала, щоб забезпечити собі старість, а тепер вся у боргах. Була під бомбами, під мінами, тепер ось з уламком ходжу.
У мене було все, а залишилась без нічого. Тепер у мене тільки маленький магазинчик. Не знаю, як це пережити.
Про закінчення війни навіть говорити не хочу. Ніхто не знає, як воно все піде.
