Мені 82 роки. Місто Снігурівка. Є діти, онуки. 

Війна вдома нас застала. До міста багато військової техніки заїхало. А ми якраз живемо біля залізничного вокзалу. Було страшно: багато військових - на танках, з автоматами.

Ми одразу залишилися без води, без світла, без пенсії. Не хочеться і згадувати… Грошей не було, щоб виїхати.

Діти теж були в підвалах, переживали. Один онук постраждав біля Маріуполя: у нього два поранення, зараз у Києві в госпіталі. Він в АТО був, окупанти його шукали. Дім розбили.

Звісно, на нервах все. Тепер і головні болі, і серце болить. Ми стреси сильні перенесли.

Я б хотіла, щоб війна сьогодні закінчилася.