Скалозуб Вероніка, 9-в клас, Одеська гімназія №11

Вчитель, що надихнув на написання — Ляхова Ірина Олександрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Кажуть, за 21 день виробляється звичка.

І це, на жаль, правда.

Те, до чого не хотілось звикати,

Стає буденністю.

Я звикла від сирени прокидатись…

Таня Родіонова

 

Тисяча днів – це двадцять чотири тисячі годин, це більше мільйона хвилин, це безкінечність секунд… Ці виміри часу, як кроки, якими Зло поступово ввійшло в наше життя й стало реальністю сьогодення. Страх і тривога оселились у наших душах й стали чимось звичайним, буденно-сірим.

Люди зачерствіли, скам’яніли; і новини про загиблих вже не ранять в самісіньке серце, не викликають сліз, бо їх не стало – всі виплакано.

У липні цього року загинув мій брат, за день до свого Дня народження, але я відмовляюсь у це вірити, просто не можу. Все здається, що ось зараз побачу його, високого й стрункого, він озветься привітним словом, а ввечері вийде гуляти зі своїм собакою…

Сашко постійно знаходив собі «підопічних»: то врятує кота-безхатька, то голубів підгодовує, а з початком війни, коли масово почали тікати за кордон, опікувався собаками, яких «дбайливі» господарі залишили на вулиці. Ось так і знайшов собі справжнього друга — Альварта. Спочатку псу було важко знов повірити людям, його сумні очі кричали про біль зради, він відмовлявся від їжі, а вночі завивав на місяць, виказуючи всі свої образи. Але згодом наш сумний велетень перетворився на грайливого собаку, який ладен був годинами бігати за палицею та нищити нові іграшки. Повірив все ж таки братику!

Коли Сашка забрали на фронт, пес засумував… але щовечора чекає на свого господаря, чекає, що той гукне: «Альварте, гуляти!»

Насправді, я теж прислухаюсь, може, раптом почую такі рідні кроки.

Чому гинуть найкращі, найсвітліші? Чому так багато горя стало у нашій країні? Чому Зло продовжує крокувати по нашій землі й безжально топче Життя своїми брудними лапами?

Не знаю, ніхто не знає. Але надія не залишає мене, хочеться вірити в краще, що тисячний день буде останнім днем війни, що нарешті здобудемо довгоочікувану Перемогу, й зігріє наші скалічені душі сонце Миру.