Гук Олеся, 10 клас, КЗ ЛОР "Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Микита Богдана Богданівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Наше життя складається з моментів, подій і різних ситуацій, які так чи інакше змінюють нас. Унаслідок цього ми можемо ставати сильнішими або, навпаки, ламатися. Часто, самі того не усвідомлюючи, ми перетворюємося на зовсім інших людей. Як саме вплине на нас певний випадок - не знає ніхто, адже передбачити це неможливо.

У своєму ще досить юному віці я теж пережила подію, яка кардинально змінила моє життя - поділила його на “до” та “після”.

Одного літнього сонячного дня маленька дівчинка, яка росла в люблячій родині, була змушена дізнатися страшну правду: у двері їхнього дому постукала важка хвороба. І зачепила вона найдорожчу людину - її маму… Спершу ніхто з рідних не знав, як правильно поводитися, що говорити чи що робити. Але ми згуртувалися. Здається, життя мало б стати для нас менш захопливим. Але моя мама показувала усім, наскільки сильною може бути людина.

Ми стали одним цілим. І всі разом почали боротися. Боротися за життя.

У нашій великій і дружній родині кожен намагався допомогти, підтримати хоча б словом. Ми стали справжньою командою. Неодноразово у лікарні, поруч із мамою, я чула від незнайомих людей, які зверталися до мами: "Вам дуже пощастило з родиною. Не кожен має таку підтримку". І кожного разу я відчувала щастя та вдячність за те, що народилася саме в цій сім’ї.

Непомітно для себе я почала змінюватися. У моєму серці з’явилися нові цінності. Матеріальні речі, якими б красивими чи дорогими вони не були, втратили значення.

Я почала по-справжньому цінувати життя - своє та своїх близьких. Адже саме воно є основою щастя та душевного спокою. Я зрозуміла, наскільки важливо мати поруч людей, які готові прийти на допомогу. Як важливо мати вірних друзів, турботливих знайомих, добрих колег. Бо найбільший страх - залишитися з проблемою наодинці. Саме ця подія навчила мене бути відповідальною, уважною, чуйною. Вона загартувала мене. Я стала сильнішою, ніж була колись. Мій світогляд змінився назавжди. Я вже не можу дивитися на світ так, як раніше.

На першому місці для мене тепер - не статус, не речі, не успіх, а люди. Ті, хто поруч. Ті, хто любить і підтримує. Цей біль допоміг обрати професійний шлях - бути військовослужбовицею ЗСУ.

І хоча дорослішання через біль - непростий шлях, я вдячна за нього. Бо саме завдяки цій події я зрозуміла, хто я, що для мене важливо, і ким я хочу бути. Дівчинка, світ якої перевернувся з ніг на голову того літнього дня, виросла. Це горе зробило мене сильнішою, дорослішою та навчило цінувати найважливіше - любов, мир, здоров’я і підтримку.