Левченко Дар'я, 10 клас, Комунальна установа "Пологівський ліцей "Основа" Пологівської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Маркітан Лідія Володимирівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Іноді доля підкидає виклики, які здаються непосильними. Саме в такі моменти всі ми найбільше потребуємо підтримки, віри в добро. Моя історія про силу допомоги, яка не тільки змінила мій особистий світ, але й відкрила очі на цінність миру, співчуття та людяність. Мій дім знаходився у мальовничому куточку України. Я жила звичним життям школярки: уроки, друзі, мрії про майбутнє. Але одного дня все змінилося. Почалася війна. Вибухи, страх і тривога витіснили спокій і затишок. Наше місто почали обстрілювати, і батьки прийняли рішення - їхати.

Ми залишали дім поспіхом. Пам'ятаю, як обіймала улюблену подушку, залишаючи позаду не просто речі, а частину себе. Невідомість мене лякала. Але ще більше лякала думка про те, що тепер ми - біженці.

Після довгого шляху ми опинилися у маленькому селі на заході України. Нас прийняли чужі люди, які нічого про нас не знали, але поділилися всім, що мали. У їхніх очах не було жалю, лише співчуття й готовність допомогти. Мені дали всі необхідні речі, але найбільше мене вразила турбота. Волонтери приносили продукти, підтримували, як могли. Кожна усмішка, невелика турбота - це була та частинка великої сили, яку я називаю "допомога".

Раніше  думала, що допомога - це щось формальне, обов'язок, вона потрібна для відмітки людям і все, але ці події дали мені зрозуміти, що допомога - це серце. Це вибір - бути добрим у світі, де легко стати байдужим та злим.

Я почала допомагати іншим дітям, які приїжджали з «гарячих місць». Ми разом малювали, обіймались, ділилися різними спогадами та нашими таємницями.  Побачила, як навіть маленькі вчинки можуть творити великі зміни для когось. Одного разу я подарувала дівчинці стару ляльку, і вона розплакалась від щастя. Це був момент, коли я зрозуміла: добро повертається.

І тепер я можу сказати, що мир - це не просто відсутність стрілянини. Це тиша в душі, впевненість у завтрашньому дні, це коли ти не боїшся засинати.

Мир - це коли поруч є той, хто готовий підтримати. Це коли суспільство обирає співпрацю, а не конфлікт. На сьогодні  намагаюся жити з вірою в добро. Намагаюся брати участь у шкільних волонтерських акціях, допомагаю людям. Це мій спосіб зберігати мир і поширювати його далі в серцях людей, бо справжній мир починається не з домовленостей, а з наших сердець.

Ця подія, яка змінила моє життя, дала мені уроки, які  ніколи не забуду. Я навчилася цінувати прості речі: дім, родину, тишу, турботу, спокій, тепло.

Зрозуміла, що навіть у найважчі часи можна знайти промінчик світла – у добрих людях і щирих вчинках. Сила допомоги - безмежна. Вона зцілює наші серця, об’єднує нації та дарує кожному надію. Я вірю, що якщо кожен із нас буде нести таку силу, світ зміниться на краще. І  наша доброта стане тією подією, яка змінить усе інше.