Ми з Луганської області, переселенці. Раніше жили в Горському. Ми пенсіонери, раніше працювали. В 2014 році ми виїжджали, були у Воронезькій області. Недовго там побули, повернулися додому в 2015 році.

Ми жили поруч з Первомайськом і Попасною, і там були дуже сильні обстріли. У нас сильно літали «Гради», ракети. У доньки дім згорів повністю - пряме попадання. Були сильні бомбардування, і ми вимушені були виїхати. 

Їхали разом із сім’ями сина і доньки під обстрілами танків. Важко було, ми ледь виїхали. Дуже було тяжко, але все-таки ми виїхали.

Ми виїхали в Старобільськ і попали там в окупацію. Жили там в окупації, а потім вже звідти виїхали в Дніпропетровську область. Люди нас тут приютили. Зараз роботи немає, Не знаємо, що далі буде. Звісно, нам важко. 

Гуманітарна допомога є у нас, ми зареєструвалися. У доньки з виплатами погано: вона з квітня ні разу не получила допомоги, ні на себе, ні на дитину, а нам приходять соціальні виплати. 

Хочеться, щоб син додому повернувся. Він з 2015 року на службі. Мені здається, що війна затягнеться, але хотілося б, щоб закінчилась швидше.