Коли ЗСУ погнали росіян, окупанти почали грабувати людей і палити та підривати усе на своєму шляху

Мені 45 років. Я зі Снігурівки. Працював до окупації і зараз працюю в ліцеї. Але наш навчальний заклад зруйновано, дистанційного навчання також немає. Що буде з нами далі, не зовсім зрозуміло.

Росіяни бомбардували місто. Скинули авіабомби на військкомат, стріляли «Градами», а потім зайшли живою силою. Поряд з моїм будинком невеликий супермаркет. Окупанти, першим ділом, вибили в тому супермаркеті вікна, двері, набрали там алкогольних напоїв і поїхали далі.

На початку війни вони казали, що за нашим населеним пунктом переховуються нацисти. А ми їм доводили, що все життя тут мешкаємо, там люди корів пасуть і жодних нацистів там нема.

Перші півтора місяці була відкрита дорога на Баштанку і нам звідти передавали їжу. А потім проїзд закрили. Не стало світла і води. Воду брали в колодязі. Привозили старшим людям, допомагали.

Шокувала нелюдяність наших «освободителей». Вони цілеспрямовано відбирали в людей майно й вивозили. У них були списки, у якому дворі яке авто стоїть. Певно, їм хтось допомагав ті списки складати. А останні три тижні вони нічого ні в кого не питали, просто гребли все, що вважали за потрібне. Могли просто застрелити людину, якщо їм щось не сподобалося. Нікого й нічого не боялися.

Десь за місяць до того, як зайшли українські війська, росіяни ходили і казали: «В связи с обострением военной обстановки просим вас эвакуироваться на территорию российской федерации».

Казали, що коли прийдуть наші, ми пожалкуємо.

Росіяни поставили танки на краю сусіднього села і стріляли. А там була лежача людина, і після кожного пострілу їй робилося погано. Уже під кінець окупації люди підійшли та попросили відігнати звідти техніку, бо та людина дуже налякана. Мовляв, ви ж «освободители». А вони відповіли: «Нет, мы не освободители, мы завоеватели».

У цих людей немає нічого святого. На Великдень прилетіло 12 ракет. Така кількість для нашого населеного пункту – це жах.  Постраждали школа, лікарня, Будинок культури, який вони під час окупації палили й не допалили. А коли виходили, то все це знищували: підірвали ринок, підпалили Будинок культури зсередини. У ньому була катівня. Це страшно.