У Бахмуті я жив до вересня 2022 року. Обстріли були масованими. Води, світла, та газу не було. Харчувався продуктами з гуманітарної допомоги.

У місті багато руйнувань. Кожного дня знищувались дитячі садки, школи, лікарні та магазини. Найстрашніше – це загибель людей.

Мого кума вбило під час одного з обстрілів. Після його похорон я вирішив виїжджати. 

Евакуювався я самостійно. Зараз живу на Харківщині. Мрію повернутись до рідного міста та відбудувати власне житло.