Війна розпочалася у 2014 році. Я тоді жила в Макіївці. Мені стало страшно. Я не очікувала, що Росія нападе на нас. Все сталося зненацька, без попередження. Ніхто не розумів, що робити. Обстріл почався дуже сильний. Снаряди та ракети прилітали на вулиці. Вибухи були чути всюди. Не працювали магазини та аптеки. Все зачинялося. Люди виїжджали поспіхом. У місті не працювали банкомати. Гроші не можна було зняти.

Ніхто не очікував, що таке може статися у нашій країні. Це здавалося неможливим.

Зрозуміло було, що ситуація надовго. Хоча я сподівалася, що все швидко вирішиться. Я щодня думала: може завтра все закінчиться. Я довго залишалася вдома. Не могла покинути рідну хату. Було надто важко їхати. Але все-таки довелося виїхати, оскільки іншого виходу просто нема. Я розуміла, що більше не можна чекати. І я вирішила виїжджати. Зараз я чекаю на мир. Чекаю з кожним днем. Сподіваюся, що війна скоро закінчиться, і я повернуся додому.